Айн Ренд
Роман «Джерело»
(The fountainhead)
- Мій
любий друже, та хто вам дозволить?
- Це
не має значення. Важливо, хто мене зупинить?
***
- Якщо
ти запитуєш моєї поради... ти вже припустився помилки – запитуючи в мене,
запитуючи в інших. Ніколи не радься з людьми. Тільки не про роботу. Хіба ти сам
не знаєш, чого хочеш? Як ти можеш терпіти незнання?
***
Ти не
боїшся їх? Я боюся. Вони йдуть повз тебе, вони носять капелюхи і тривають
торбинки. Але не в цьому їхня суть. Їхня суть у тому, щоб ненавидіти кожного,
хто любить свою роботу. Бо тільки таких вони бояться.
***
Я можу
тобі дати засоби, але мета – мета твоя власна.
***
- Що
ти називаєш свободою?
-
Нічого не просити. Нічого не очікувати. Ні від чого не залежати.
***
Ніщо
не є високим, якщо його можна осягнути; ніщо не є великим, якщо його можна
аргументувати; ніщо не є глибоким, якщо можна побачити його дно.
***
Ти
успішний, якщо успіх тебе не змінює.
***
Все
суттєве на землі є наслідком наруги.
***
Усе
зло походить від розуму, тому що розум ставить забагато запитань. Благословення
у вірі, а не в розумінні.
***
Правління
– це одна чи дві людини з амбіціями, інші – баласт. Група людей – це вакуум.
***
Стискаючись
із суспільством, людина, яка найвідданіше працює, людина, яка робить найбільше
і найбільше віддає, має казати найменше.
***
Найкоротша
відстань між двома пунктами – це не пряма лінія, а посередник.
***
Не
переживай. Вони всі проти мене. Але я маю одну перевагу: вони не знають, чого
хочуть, а я знаю.
***
Відпочинок
пасує лише тим, для кого це – незвичний стан; тоді навіть розслабленість має
мету.
***
Найбільшим
прокляттям бідності є відсутність приватності; лише дуже багаті чи дуже вбогі
міські жителі можуть насолоджуватися літньою відпусткою; дуже багаті – тому що
мають приватну власність, а дуже бідні – тому що нормально сприймають тисняву і
запах тіл інших людей на громадських пляжах і танцювальних майданчиках; люди з
хорошим смаком і невеликими прибутками не мають куди поїхати, якщо не люблять
юрби.
***
Для
будь-якої кар’єри потрібні два компоненти: велика людина і людина здатна
розгледіти цю велич і розповісти про неї.
***
Людина
втрачає все, якщо втрачає почуття гумору.
***
Перш
ніж робити щось для інших людей, ти повинен стати людиною, яка в змозі зробити
це. А для цього ти повинен любити те, що робиш а не побічні ефекти праці.
Роботу, а не людей. Твої власні дії, а не який там об’єкт твоєї благодійності.
***
Ні, я
не бачу нічого поганого у бажанні
заробляти. Але гроші – це лише засіб. Якщо людина прагне їх для особистих цілей
– вкласти у виробництво, творити, навчатися, подорожувати, насолоджуватися
розкішшю – вона моральна. Але людина, для якої на першому місці гроші самі по
собі, не вписується до цієї категорії. Особиста розкіш – це обмежене прагнення.
Такі люди воліють виставити все на показ: продемонструвати, ошелешити,
розважити, вразити інших. Усі вони вторинні.
***
Щасливі
люди – це вільні люди.
***
Там,
де йдеться про пожертву, завжди є хтось, хто ці пожертви збирає. Там, де
служіння, завжди є людина, якій потрібно служити. Людина, яка говорить тобі про
жертовність, говорить про рабів та господаря. І має намір стати господарем.
***
Нічого
на землі не віддано людині. Все, чого вона потребує, слід створити. І ось тут
людина наражається на свою основну дилему: вона може вижити в один із двох
способів – завдяки незалежній роботі свого власного розуму чи паразитуючи на
розумі інших.
Творець
створює. Паразит позичає. Творець самостійно протистоїть природі. Паразит ховається за посередниками.
Творець
прагне підкорити природу. Паразит прагне підкорити людей.
Творець
живе заради власної справи. Його не потрібні інші люди. Його головна ціль – у
ньому самому. Паразит живе вторинним життям. Йому потрібні інші. Інші стають
сенсом його існування.
***
Головна
потреба творця – незалежність… Головна потреба вторинної людини – гарантувати
безпеку його зв’язків з іншими людьми, щоб прогодувати себе.
Немає коментарів:
Дописати коментар